Андріївські вечорниці 2017

Андріївські вечорниці 2017

Андріївські вечорниці 2017 у 4-В класі

Андріївські вечорниці, 4-8 клас

Вперше за чотири роки навчання ми спробували підготувати не традиційне новорічне свято, а Андріївські вечорниці. Діти та батьки ретельно готувалися до свята: вивчили багато українських народних пісень, дізналися про народні гадання для дівчат та хлопців, розучили цікаві жартівливі сценки. Учні разом з батьками до свята пекли пироги, ліпили вареники та варили узвар.

 

По-святковому прибраний клас. Діти у вишиванках. 

Сцена оформлена, як українська хата.

Господиня: Добрий вечір  добрим людям

Радо вас вітаємо.

Українські вечорниці

Ми розпочинаємо!

На сцену виходить господиня та господар  з хлібом-сіллю.

Господар: Добрий вечір, щедрий вечір!

З щастям, любі друзі!

Честь і шана людям сивим,

Працьовитим і дбайливим.

Слава мамам і бабусям,

Слава хлопцям і дівчатам,

Неспокійним і завзятим.

Господиня: Гостей дорогих ми вітаємо щиро -

Прийміть каравай наш із жита, пшениці,

Ласкаво всіх просимо на вечорниці!

Господар: Українські вечорниці

Починаєм  в перший раз.

Хай веселий сміх іскриться

В серці кожного із нас!

Хай дзвінке, веселе слово

Пружно рветься в небеса

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Кланяються. Господиня дає гостям хліб-сіль.

На сцені господар (в задумі) та господиня вечорниць, яка починає застеляти  скатертиною стіл, чепуриться, сідає до столу.

Господиня: А ти пам’ятаєш, яка я була молода?

Господар: Була – була!

Господиня: А красива яка була?

Господар: Була – була!

Господиня: А яких пісень ти мені співав! Пам’ятаєш?

Господар: Співав – співав!

Співають пісню «Ніч яка місячна»

Господиня: А де ж це наша доня?

Господар: Мабуть, до свого Гриця пішла.

Господиня: Та я ж двері зачинила!

Господар: А ти пам’ятаєш, як до мене через вікно тікала? Мати тебе  також не пускала.

Господиня: Пам’ятаю, пам’ятаю! Ой! Що це ми з тобою сидимо? Зараз вже гості до нас прийдуть.

В цей час заходять куми.

Кума: Добрий вечір  вашій хаті!

Господиня: Ой, куми прийшли! Добрий вечір! Сідайте, будь ласка.

Стук у двері. Заходять дівчата,  одягнені в українське вбрання.

Дівчата: Тітонько, можна до вас на вечорниці?

Господиня: Можна, дівчатка, заходьте, будь ласка!

Дівчата: Добрий вечір вашій хаті!

Господиня: І вам вечір добрий! Сідайте у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчина: Тітонько, які у вас гості хорошїї зібралися!

Господиня: Гості і справді хороші.

Дівчата співають пісню «Зеленіє жито»

Гурт дівчат, які жартуючи та співаючи ліплять вареники, інші вишивають.

Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання. Стара жінка сідає за прялку чи веретено.

Дівчата: Сядемо, сядемо, заспіваємо

Аж усе, що тільки знаємо.

Потім підемо спати,

Щоб раненько встати.

Виконують пісню «Ой у вишневому саду».

Кума: Дівчата, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте.

Дівчата співають пісню «Заспіваймо пісню веселеньку»
1-ша дівчина: Я у свій вареник пір'я покладу.
2-га дівчина: А я зроблю з ватою і з мукою.
3-тя дівчина: А коли отой вареник та твоєму Петру дістався?
2-га дівчина: Нічого! Якщо любить - вибачить. Та й який це Андрій без сміху і жарту?
4-та дівчина: Щось наша господиня з Калитою забарилась. Ось-ось уже й хлопці надійдуть.
(Чути стук у двері, заходить господиня. )
Господиня: Дівчатоньки - голубоньки, а чи готові вже варенички? Бо я вже й Калиту спекла. Дивіться, яка рум'яна та апетитна! А ви, я бачу, ще не впоралась. Хлопці он уже біля порогу.
3-тя дівчина:Нічого, почекають. А ми, поки їх нема, давайте поворожимо.
Всі: Давайте, давайте ворожити!
5-та дівчина: А я боюсь, я ще ніколи не ворожила.
1-ша дівчина: Нема чого боятися. Тітонько, а подайте мені копистку
( підходить до порогу стукає кописткою)
Туку, туку кописткою, де я буду невісткою? В якій стороні загавкає собака, туди і заміж мені йти.
(за кулісами гавкають хлопці замість собак).
2-дівчина: Дівчата, а, дівчата! Давайте поворожимо на взуття. Стаємо від стола до порога. Чия нога на порозі буде, та найперша заміж вийде, (гадають)
3-тя дівчина: Дівчата, а в кого є свічка?
4-та дівчина: У мене є.
3-тя дівчина: Давай її сюди. Будемо на віск гадати.
5-та дівчина: А як це?
3-тя дівчина: А зараз побачиш. Беремо миску з водою, запалюй свічку і на хиляй її, щоб віск капнув на воду, і так всі дівчата. Отож чий віск скоріше до берега пристане, та й заміж перша вийде.
З жартами та сміхом дівчата гадають на віск.
Господиня: Дівчата, а не пора і пісню якусь заспівати?
Співають пісню "О,  не світи,  місяченьку».
Господиня: Чого це ви такої сумної завели? Якщо вже такі журливі пісні співати, то краще послухайте ще однієї гадалки. Розламайте горіх надвоє, вийміть серцевинку, приліпіть по свічечці і пустіть у миску з водою. У який бік попливе-звідти і судженого чекати.
Дівчата гадають на горісі, чути спів, до хати з піснею заходять хлопці.

Дівчина: А де ж це наші хлопці?

В цей час чується пісня: «Ти ж мене підманула». Її виконують хлопці, які їдуть на вечорниці.

Хлопці: (стукають у двері)

Добрий вечір вам, дівчата,

Та вам, молодиці,

Чули ми, що в цій хатині

Будуть вечорниці.

Господар: Хлопцям і дівчатам, і гостям у нашій хаті добрий вечір, щедрий вечір!

Господиня: (запрошує хлопців) Хоч не знаємо – звідки ви, чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати та з дівчатами пісню заспівати.

Виконують пісню «Ой, на горі два дубки»
Хлопці: Добрий вечір цій хаті! З Калитою будьте здорові.
Господиня: Спасибі, спасибі, будьте і ви здорові. Прошу до господи.
Хлопці заходять, вітаються з дівчатами, з Господинею.

1-ша дівчина: Просимо до світлиці на веселі наші вечорниці.
2-га дівчина: Е, ні! А як з викупом бути? Викуп давайте, або ж затанцюйте, або ж заспівайте.
1-й хлопець: Та почекайте з викупом. Ти, Оксано краще подивись, як твої очі зорями світяться. Мабуть нагадала на судженого?
3-тя дівчина: А ти не дивись в небо, голова замакітриться.
2-й хлопець: Ну що ж, хлопці, викуп так викуп. А давайте те, що зібрали в складчину!
4-та дівчина: Ви там собі готуйтесь, а ми ще погадаємо.

5 дівчина. Ви нам, хлопці, краще анекдоти якісь новенькі розкажіть…

1 хлопець. А що, це можна! А я вам, дівчата, небилицю розкажу, хочете? Тільки за умовою: не перебивати і «брешеш» не казати, а то перестану розказувати. Ну, так от:

Це було за царя Гороха, коли людей було трохи. Батька мого ще на світі не було, а дід був молодший за мене, ну, а прадід — в самий раз мужик. Ми з ним заприятелювали дуже. От він раз і каже нам з дідом, щоб ми на полювання пішли, може кабанця вполюємо, а він засмажить, то й повечеряємо на славу. От ми й пішли. Ідемо, а тут кабанів нам назустріч, мабуть, сотня біжить і всі такі великі, як бізони. Ми злякалися. Дід вискочив на вербу, а я на дуба. Сидимо. А кабани обступили дуба і жолуді їсти почали. Їли-їли, мало їм здалося, почали землю рити, дуба підривати. Я сиджу, тремчу, а дуб хилиться, хилиться і так накренився, що впав на вербу. Нас з дідом кинуло в річку, от ми й пливемо.

А тут з води сом столітній виглядає і до нас. Пащу роззявив, хоче проковтнути. Ми з дідом з річки як вистрибнемо, і за ворону вчепилися. От з переляку і понесла вона нас. Летимо… Летіли, летіли, ворона втомилася і скинула нас на болото. А болото топке, почало засмоктувати, що ж його робити? Дід мій вже тоді був мудрий, хоч і молодий, от і придумав, щоб жаби нас витягли. А я собі думаю і як це він зробить? А дід зірвав довгу очеретину, прив’язав сотню жаб до неї і як свисне! Жаби з переляку як плигнуть і витягли діда, а вже він з берега березу нагнув і мене витяг. Стоїмо край болота, аж тут кабан біжить і прямо на нас. Розігнався, а ми дідом в різні боки — раз! Тож кабан прямісінько в болото. Отут ми його і взяли. Зв’язали на дрючка перевісили і несемо до прадіда. А він уже вогнище до неба розпалив і нас жде. Ото була вечеря! Кабан зажарився та такий смачний — пальчики оближеш! От ми гарненького кабанця з’їли, виспались, а як встали — нова ера почалася і все стало на свої місця.

4 хлопець. О, я теж про полювання на кабанів розкажу. Ото зійшлись два мисливці.
— Якими патронами ти стріляєш, коли полюєш на дикого кабана?
— Димними. Тільки димними…
— Вони що, сильно б’ють?
— Та ні, але поки дим розсіється я встигаю вилізти на дерево!

2 хлопець. Казав один дядько: От якби ковбасі та крила, то кращої птиці й не було б!

5 хлопець. Зустрілись двоє мисливців, розговорились. Один і каже:
— Ну, і знову ти не вбив жодного зайця?
— Не вбив. Але, незважаючи на це, я дуже задоволений.
— Чого?
— Бо нагнав на них такого страху, що всі повтікали!

2 хлопець. От, не вполював нічого, а щасливий дядько! От послухайте ще про одного щасливчика. Давно це було. Ішов дорогою чоловік, знайшов підкову, зрадів і каже: «От якби ще три підкови знайти та коня, ото було б щастя!»

3 хлопець. Ото чоловік вподобав дівчину, тай питає:
— А скільки вам років, Марусю?
— Вісімнадцять!
— О! Але ж три роки тому ви теж казали, що вісімнадцять!
— А я, знаєте, не з тих, що сьогодні кажуть одне, а завтра друге!

5 хлопець. Якось розсердилася мати на сина, та й каже:
— А скільки років ти ще збираєшся сидіти на моїй шиї?
— Та хіба ж я знаю, мамо, скільки ти ще проживеш?

1 хлопець. Отакої! Значить до самої смерті! Пристосувався синочок! То може ще й заспіваємо? Га?

2 хлопець. А давайте нашу, жартівливу! Про полтавського соцького!

Пісня «Коли б я був полтавський соцький»

Коли б я був полтавський соцький,
Багато б дечого зробив.
Зробив би так, щоби жилося
Всім людям добре, напримір:
Поставив би я скрізь дерева
З медових пряників самих
І ніжки з холодцю, свинячі,
Щоб з часником росли на них.
Замість лози — росли б ковбаси,
А листя все було б з млинців.
Земля була б самої каші
Та з добрих свіжих потрухів.
Ставки з сметаною стояли,
З лемішки з салом береги.
В ставках вареники б стирчали:
Товсті, гарячі і пухкі.
Одежі вже було б не треба,
Панам не треба куштунів.
Ходили б, як святі по небі,
В одних сорочках, без штанів.
Ну, годі, треба б замовчати,
Щоб хтось по шиї не набив.
Коли б я був полтавським соцьким,
Усе б дочиста це зробив.

1 дівчина. А тепер наші загадки відгадайте! Що дістане зубами потилицю?

Без чого не можна викопати колодязь?

2 дівчина. Жило триста котів і один чоловік. Скільки було там ніг?
А ще… Возом їхали два батька й два сина. Скільки їх було?

3 дівчина. Якою косою не можна косити?

4 дівчина. А в яку бочку не можна налити води?

5 дівчина. А з якої миски не можна наїстися?

1 хлопець. А тепер, дівчата, ви послухайте. Який кінь, коли циган його миє?

2 хлопець. Що важче: пуд пір’я чи пуд заліза?

3 хлопець. Чи може страус себе назвати птахом?
А який ключ літає?

4 хлопець. Скільки картоплин влізе в один горщик?

5 хлопець. А яким гребінцем не можна розчесатися? Ну, а тепер нам усім разом і заспівати пора!

Пісня 

1 хлопець. Ой, дівчата, хто дасть води напитися, бо так їсти хочу, що нема де переночувати!

Вечорнична мати. Ну, ночувати ви додому підете, бо домовлялися не на досвітки, а на вечорниці, а от їсти вас усіх запрошую до столу, бо вже і вареники поспіли гаряченькі, та й калач з медом вас дожидається і узвар запашний, щоб напитися! Та й яблука он які красиві та запашні на вас чекають!

Пісня –частівка

Ой кувала зозуленька,

Та й сіла на дубі.

Були б ви дівчата файні,

Як мали б всі зуби.

 

Ой кувала зозуленька

В селі Вороняки.

Є у всіх нас файні зуби,

Ну, а вам подяка.

 

Ви хлоп’ята гонорові,

файно виводили.

Все одно наше буде зверху,

Щоб ви не робили.

7 хлопець: Та нехай же ваше буде зверху!

( Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!»

Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман.

В’язанка бубликів у нього на шиї )

8  хлопець (Роман) : От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть,  багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

7 дівчина: Не сумуй, Ромцю!

8  хлопець (Роман) : Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата?

8 дівчина: Ой , Ромцю,  любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

9 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

10 дівчина: А давайте заспіваємо.

(Пісня «Із сиром пироги»)

Дівчата проводять ще декілька гадань. В хату заходить двоє літніх чоловіків.
1-й чоловік: Дозвольте зайти до хати, вас з Андрієм привітати!
Всі: І ми вас вітаємо та до хати просимо!
1-й чоловік: (сідаючи) Ох і тікав я від своєї Параски. Аж захекався.
2-й чоловік: Ти думаєш, що вона тебе тут не знайде? Адже всі знають, де Андрія гуляють.
1-й чоловік: Та ти що. Стане вона пертись на другий кінець села. А тут такі дівчата гарні.
2-й чоловік: Не кажи "гоп". Як торік від своєї Тетяни теж тікав, аж на друге село до кума Андрія. І що ти думаєш? Знайшла! Ледь з кумом відбились.
( стук у двері, чоловіки ховаються за парубків, в хату заходять дві жінки, обдивляються)
1-ша жінка: Добрий вечір вам. А мого благовірного бува немає тут? Я вже все село обійшла.
2-га дівчина: І мій десь завіявсь. Піду, каже, подивлюсь до корівок. Та як пішов, то тільки його й бачила.
Тим часом чоловіки непомітно вислизають за двері, а потім стукають і заходять.
2-й чоловік: Добрий вечір! А чи нема часом тут моєї Тетяни. Залишила мене одного, а сама десь подалася. О та ось де вона.
1-й чоловік: І моя десь повіялась. (здивовано) Куме, та ось вони обоє. Бач, без нас на Андрія подалися.
Господиня: Куми мої дорогенькі. Досить вам. У такий вечір гріх сваритись. То ж сідайте до столу, бо вже й вареники готові.
(Дівчата запрошують всіх до столу, подають вареники, хлопці пригощають всіх наливкою. Виникає сміх, коли комусь попадає вареник з сюрпризом-ватою, перцем, тощо)
1-ша дівчина: Дівчата, може ми ще всіх вареників не поїли - давайте погадаємо.
2-га дівчина: Може на вареники й гадати будемо?
Дівчата беруть вареники, кладуть на лаву, кожна мітить свого. Тоді запускають собаку, чийого першого з'їсть, та заміж піде. Гра. Сміх, жарти.
1-й хлопець: О, дивіться! Он Андрій на бальку коржа причепив, (до хлопців) Може посмакуємо?
1-ша дівчина: Який же то корж, то наша "Калита" на джерельній воді замішана, на меду, горіхах печена. А щоб її скуштувати, треба до неї на коші прискакати. Ну хто з вас сміливий Калиту кусати? Прошу цього коня сідлати.
2-й хлопець: Я спробую, в мене рука легка. Іди калиту кусати!
1-ша дівчина: А я буду по губах писати. А ще як засмієшся!
( проходить гра "кусання Калити") невдах мажуть по обличчі сажею або крейдою)
Господиня: Ох і покусали калиту. Мабуть пора її зняти та Андріям віддати.
(знімає калиту, віддає Андріям. Ті ділять між всіма по кусочку)
1-й чоловік: А що, у вас вареники ще залишились, кумасю?
Господиня: Звичайно! Повна макітра. Дівчата, хлопці, частуйтеся, та гостей пригощайте.
(дівчата входять в зал, частують присутніх).
Любі гості, просимо сісти,
вареники будем їсти.
Вареники непогані,
вареники у сметані.
Ми їх з радістю ліпили,
сиром, маком начинили.
Ви смакуйте, добрі люди,
хай веселим свято буде.

Всі сідають до столу, вечорнична мати подає вареники, хлопці ріжуть калач, дівчата намазують медом, розливають у кружки узвар. Хтось із хлопців виносить хліб, вареники, яблука для гостей у зал. А далі продовжується розмова за столом.

1 хлопець. От як час летить. Недавно ще тільки було свято Наума. То ж я завжди згадую, як мені батько казав, випроводжаючи мене до школи:

«Сьогодні Наума, значить наука піде на ум! Ото ж іди, синку, уважно «Сьогодні Наума, значить наука піде на ум! Ото ж іди, синку, уважно вчителя слухай, старайся, хай тобі наука на ум піде, щоб розумним зростав».

2 хлопець. Та й мені так приказував, батько, бо ж пророк Наум був дуже мудрий чоловік, а тому всі батьки хотіли, щоб їхні сини розумними та мудрими йшли у світ. А затим батько йшов до церкви і ставив свічку перед образом пророка Наума і примовляв: «Святому на пошану, а моїй дитині на розум».

1 дівчина. О так, мій батько казав: «Не бажай синові багатства, а бажай розуму». Та й дівчатам так приказували, як до школи посилали, бо всі батьки хочуть, щоб розумними були їхні діти. Недаремно ж народна мудрість каже: «Розумних треба вчити, а дурні і самі ростуть».

2 дівчина. Ага, то таки, правда, дурнів не сіють, не орють, а вони самі ростуть. Чим розумний стидається, тим дурень величається.

3 хлопець. А ще так кажуть: у кого в голові капустяна розсада, тому не поможе й посада.

4 хлопець. А то, таки, свята правда! Таке не раз спостерігається, бо дурень і в макітрі макогона зломить. А що напише один дурень, то сто розумних не розбере!

3 дівчина. Так, дай дурню товкач, то він і вікна поб’є! Бо дурному й море по коліна!

4 дівчина. Ага, високий, як тополя, а дурний, як квасоля! Та годі про дурних! Краще про розумних поговоримо, бо з ким поведешся, того й наберешся!

5 дівчина. Правильно, на красивого чоловіка дивитися гарно, а з розумним жити легко. Так було в усі віки і в усі часи. Бо перед розумним і сила поступається. І хоч око бачить далеко, а розум ще далі!

5 хлопець. Так, дівчата, до булави треба ще й голови! А що написане пером, не вивезеш і волом. То ж мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже. Отак воно в житті й буває…
А давайте-но подякуємо господині за смачну вечерю та за хорошу гостину та заспіваємо гарної пісні для неї!

Всі встають, кланяються, дякують, співають.

Виконується українська народна пісня для господині.

 

Вечорнична мати. Направду, час летить, як легкокрилий птах, от відлетіло і свято Наума, а взавтра день Варвари Великомучениці. А свята Варвара була така мудра на вишивання, що, кажуть, вона самому Ісусові Христові ризи вишивала! Це ж і вона нас вишивати навчила! Так каже народна легенда. В день Святої Варвари Великомучениці гріх прати, білити і глину місити. А от вишивати можна і треба, перед тим бажано слова прошепотіти: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила», тоді вишивання піде легко і добре. А ще в народі примітили, що в цей день ніч скорочується, а день потроху прибувати починає, то ж і казали: «Варвара ночі урвала, а дня приточила».

1 дівчина. Моя бабуся розказувала, що в ці дні випадали великі сніги, починалися справжні сильні морози, замерзали ріки…

1 хлопець. А мій дід казав: «Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить».

3 хлопець. Бо ж Після Варвари йдуть зразу свята преподобного Сави, а на третій день — Миколая. От на Миколая ми знову до вас, дівчата прийдемо. Гарненько відсвяткуємо, правда?

Дівчата. Так, відсвяткуємо, обов’язково, а чого б і ні!

2 хлопець. Так, поки можна, треба святкувати, бо весна прийде, сидіти ніколи буде, а поки сніги та морози, та такі свята хороші в грудні випали, то чого й не посидіти гуртом, та не поспівати ладком…

Господиня: Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати  годиться.

(Колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю» та «Небо і земля»)

6 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.

Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

Дівчата: Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились

І здається все пройшло.

Хлопці: Ні, так  просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про шкільні ці вечорниці

Спомин в серці буде жить.

 Дівчата. То ж давайте на прощання всі заспіваємо, а то вже й час додому, мати з батьком заждалися…

Всі збираються та співають пісню «У вас і в нас хай буде гаразд».

Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер

головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

Учень.

Отак колись, в далекі дні,
Дівки збирались вишивати.
Пісні веселі і тужні
При цьому линули із хати.

Учениця.

На вечорниці йшли до них
Знайомі хлопці розважатись.
Лунали жарти, щирий сміх,
Всі вміли гарно спілкуватись

Учень.

Дівчата шили рушники,
Гончарством юнаки займались.
В такі зимові вечірки
На вечорниці всі збирались.

Учениця.

Традиція дійшла до нас
І в серці сонцем засвітилась.
Ми захотіли в добрий час,
Щоб все це з нами повторилось

Учень.

Щоб зазвучали і пісні,
Що їх у ті часи співали.
Заграли рушники ясні,
Що руки предків вишивали.

Учениця.

І щоб сьогодні, в наші дні,
Ми все це добре пам’ятали,
Співали з щирістю пісні,
Ну, а дівчата — вишивали!
Господиня: Бувайте здорові, живите багато

І ще приїжджайте до нашої хати.

Кланяються.

Автор матеріалу: Галина Василівна Подорожна

   

 

Навігація