На замітку вчителеві

На замітку вчителеві

На замітку вчителеві

Про що забувають сучасні вчителі

Підвищення голосу, заниження оцінок, зверхнє ставлення і навіть лайка. Цим грішить чимало педагогів.

Підвищення голосу, крик

Інформація від психолога: "Крик дорослих підсилює роздратування дитини, зростання гніву. У таких випадках можливі нервові зриви батьків, учителів, дітей. Якщо дитина не може відповісти криком на крик, навіть, якщо вона щось накоїла, то вона пригнічує в собі злість. Остання згодом може проявитися агресивною поведінкою: руйнуванням простору, заподіянням шкоди людям, одноліткам тощо. Також злість і гнів на дорослих, які підвищують голос на дитину, може викликати появу психосоматичних проблем, захворювань серцево-судинної системи, порушень роботи імунної системи і навіть психічні розлади. Криком можна перелякати дитину і спровокувати логоневроз. Крім того, дорослі, які кричать, навчають дитину боятися, а страх може викликати бажання ховати від дорослих свої емоції та почуття. У результаті цього діти стають жорстокими в дорослому віці.

Крик – це форма захисту від певних обставин чи людей. У критичних ситуаціях він допомагає врятувати життя, але в інших – це мова безвиході й страху перед обставинами. Коли дорослий зривається на крик перед дитиною, це говорить про його слабкість і невміння керувати своїми емоціями. Звичка підвищувати голос загалом руйнує людину і знищує особистість".

За Макаренком: "Виховання дітей – легка справа, якщо вона робиться без нервів, на основі здорового, спокійного і веселого життя. Де виховання проходить без напруження – там воно вдається".

Приниження, образи, зверхній тон розмови

нформація від психолога: "Через таку поведінку дитина вчиться не поважати інших, зокрема й дорослих. У неї формується неадекватна самооцінка, відбуваються порушення психіки. Можливий вибух емоцій, неконтрольована агресія, як самозахист. Публічне приниження гідності формує у дитини байдуже та жорстоке ставлення до себе та до оточуючих. На фізичному рівні таке спілкування може призвести до появи психосоматичного ожиріння чи цукрового діабету".

За Макаренком: "Ваша поведінка – вирішальна річ. Не думайте, що виховуєте дитину лише тоді, коли з нею говорите, повчаєте її чи наказуєте їй. Ви виховуєте в кожен момент. Найменші зміни в тоні дитина помічає і відчуває, всі оберти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами".".

Байдуже, прохолодне ставлення

Інформація від психолога: "Байдужість викликає байдужість. А ще – почуття образи. Байдужість дитина сприймає як нелюбов до себе, що своєю чергою викликає занижену самооцінку в майбутньому, невміння досягати успіху, надмірну аутоагресію, а це шлях до знищення психічного і фізичного здоров’я і дитини, і дорослого. Через прохолодність з боку педагогів можливі порушення поведінки в соціумі: дитина починає привертати увагу неадекватними діями. Усі ці переживання можуть призвести до захворювань на рак, цукровий діабет, викликати шкірні реакції тощо".

За Макаренком: "Якомога більше вимог до людини, але водночас якомога більше і уваги до неї".

Заниження оцінок, несправедливість

Інформація від психолога: "У дитини формується неадекватне ставлення до вчителів, неповага, злість, байдужість та ігнорування людей. Діти, підлітки і навіть дошкільнята дуже добре розуміють поняття "справедливо/несправедливо". Тому несправедливе чи необ’єктивне оцінювання з часом спровокує відсутність бажання навчатися взагалі, відразу до людей і світу". 

За Макаренком: "Якщо мало здібностей, то вимагати відмінного навчання не лише без сенсу, а й злочинно. Не можна змусити навчатися добре. Це може призвести до трагічних наслідків".

Видатний педагог вважав, що навчити людину бути щасливою неможливо, але виховати її так, щоб вона почувалася щасливою, можна. Щоб діти в майбутньому були успішними та могли створити здорові сім'ї, які формують суспільство, варто думати про свою поведінку і форми вираження своїх бажань та емоцій. Крик, гнів, злість, образи – це неадекватна форма виховання, каже вона, це нелюбов до своїх же дітей, руйнування свого ж таки майбутнього. Якщо ми любимо себе, варто заборонити собі кричати і гніватися, а знайти інший спосіб спілкування з майбутніми дорослими.

 

Навігація