Школа на карантині. Досвід Польщі, Італії, Китаю

Школа на карантині. Досвід Польщі, Італії, Китаю

Школа на карантині. Досвід Польщі, Італії, Китаю

12 березня українські навчальні заклади пішли на тритижневий карантин. Так вирішив уряд, щоб не допустити поширення коронавірусу COVID-19.

 

Такі заходи безпеки впровадила не тільки Україна. Одночасно з нами йдуть на карантин польські школярі, студенти і дошкільнята (але на два тижні). Італія закрила навчальні заклади до 3 квітня. Закрилися 120 шкіл у Франції в районах, які найбільше постраждали від COVID-19. Китайські школярі залишаються вдома ще з січневих канікул. Але не йти до школи – не означає перестати навчатися.

 

Тут ми розповідаємо, як школи інших країн навчаються під час карантину.

 

ІТАЛІЯ

Тут перейшли на онлайн-навчання. Щоправда, школи в Італії нерівномірно забезпечені: на півночі з комп’ютерами та інтернетом краще, ніж на півдні. У лютому в країні за дорученням міністра освіти з’явилася робоча група, яка мала об’їхати всі навчальні заклади в різних регіонах, щоб негайно навчити вчителів працювати дистанційно. (Також відомо, що принаймні в одну з шкіл міністерство надіслало 25 планшетів).

 

Як пише італійське видання Il Messaggero, тепер замість класу, діти сидять перед комп’ютерами. Перекличку робити не треба, уроки йдуть один за одним: вчитель гімнастики стрибає, вчитель музики грає на флейті, вчитель математики дає раду рівнянням. Навчання триває.

 

Катерина Саділова (Лоді, Італія) розповіла НУШ, що в школі її доньки вчителі використовують Hangоuts meet для дистанційного навчання. Донька зачиняється у кімнаті – з 9.00 до 13.00 в неї справжні уроки.

 

“І багато домашніх завдань, – додає Катерина. – Донька в останньому класі середньої школи (у нас 5 класів початкової школи, 3 середньої і 5 років ліцею, якщо збираєшся до університету).

 

Уроки проводять всі вчителі. В понеділок навіть буде вперше фізкультура онлайн”.

 

Доньці Катерини такий формат навчання не подобається, їй бракує спілкування з однокласниками і дискусій під час уроків.

 

Організація “Rete della Conoscenza” (Мережа знань) має песимістичні висновки щодо дистанційного навчання в Італії. Лідерка Джулія Біаццо пояснює:

 

“Існує плутанина та брак інформації щодо онлайн-викладання: кожен вчитель проводить його по-різному: від відеодзвінків до простого виконання завдань. Для 70% учнів викладають лише деякі предмети, а в 15% взагалі ще не розпочали дистанційне навчання.

 

До того ж, не всі учні мають ПК, планшет чи Wi-Fi; багато сімей мають єдиний комп’ютер: як декілька дітей можуть відвідувати уроки одночасно?”.

 

ПОЛЬЩА

Хоча школи в країні закрилися на карантин 12 березня – тим батькам, які не мають з ким залишити дитину, дозволили ще два дні відводити її до школи.

 

Віра Милян-Монастирська, мама учениці четвертого класу, розповіла НУШ, що про організацію онлайн-навчання їй поки що нічого невідомо: “Є повідомлення, що надсилатимуть якісь завдання, але, швидше за все, це зведеться до “прочитайте щось”.

 

Щодо університетів – то міністр освіти Польщі зобов’язав їхнє керівництво забезпечити студентів онлайн-лекціями.

 

Батькам (мамі або батькові), які залишатимуться вдома з дітьми (не довше, ніж ці 14 днів карантину, і з дітьми, яким не виповнилося 8 років), передбачені грошові компенсації з держбюджету.

 

КИТАЙ

Міністерство освіти Китаю запустило “національний інтернет-клас”, який може обслуговувати 50 мільйонів школярів водночас. Це уроки з 12 предметів, які включають також “моральне виховання” та “епідемічну освіту”.

 

Водночас, є повідомлення, що вчителі, які ведуть онлайн-уроки для своїх учнів, мають справу з цензурою. За інформацією сайту The Diplomat, трапляється, що система блокує навчальні групи, якщо там з’являється “невідповідні” повідомлення. Один вчитель розповів виданню, що він повинен попередньо затвердити кожне слово своєї лекції і віддати його на попередній перегляд керівництву школи.

 

Крім цензури, дистанційне навчання має ще декілька проблем: не всі сім’ї мають комп’ютер, а деякі діти залишаються з бабусями і дідусями, які не володіють технологіями. Але для них і для віддалених районів зі слабким інтернетом освітнє телебачення транслює навчальні програми через супутник, пише The Washington Post.

 

У провінції Шеньсі учні старшої школи навчаються онлайн повний день: з 7:30 до 18:15. Навчання включає навіть фізкультуру і щоденні вправи для очей. Також дітей вчать, як побороти страх й не панікувати.

 

Не всім учителям така робота дається легко, зокрема, через повільний інтернет і погане відео- та аудіообладнання. Крім того, діти мають залишатися перед комп’ютерами і не завжди зрозуміло, чи вони активні. Під час онлайн-конференції важко зрозуміти, хто і як засвоїв матеріал.

 

За поведінкою під час уроків тепер стежать батьки: це вони мають забезпечити пунктуальність і присутність, перевірити, чи не відволікаються діти на ігри. І багатьом важко виконувати цю додаткову роль асистента вчителя.

 

Оксана Лесняк, мама двох школярок приватної школи з Шанхаю розповіла НУШ, що їхня школа відразу почала налаштовувати дистанційне навчання і впровадила відеолекції:

 

“Уроки проходять на Cisco Webex, для домашніх завдань використовують аплікацію Seesaw, Wechat – для загального спілкування. (Найбільші соцмережі Facebook, YouTube і Twitter заблоковані у Китаї, тому там використовують свої: Weibo та WeChat, які строго контролюються спеціальною цензорською установою і поліцією, – авт.) – Школярі з інших часових поясів слухають лекції в записі.

 

Але для уроків, які потребують обговорення (наприклад, історія), доводиться прокидаються о 2-3-4 ранку. Письмові тести проводять у відеочаті, але ті, хто в іншій часовій зоні, пишуть їх самі, без нагляду і надсилають пізніше”.

 

Також у школі, де навчаються доньки Оксани, продовжує виходити шкільна газета, учні надсилають до неї свої фото та описують навчання, а батьків просили сфотографувати і описати, як вони використовують карантин для зміцнення зв’язку з дітьми.

Навігація